9 dpa um_2016_pip

Please download to get full document.

View again

of 59
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information Report
Category:

Education

Published:

Views: 17 | Pages: 59

Extension: PDF | Download: 0

Share
Related documents
Description
9 dpa um_2016_pip
Transcript
  • 1. СИМВОЛІКА УКРАЇНЦІВ 1. Символіка українців Навколо нас існує безліч символів. Найдавніша символіка пов’язана із силами природи. Давні племена проголошували себе синами Сонця, ріки чи якоїсь тварини. Зображення цих покровителів ставали символами роду. Символами країни можуть бути природні об’єкти. Так, символом Єгипту є ріка Ніл, Вірменії — гора Арарат, Японії — вулкан Фудзіяма. Для українців найвизначнішим природним символом є Дніпро. Він оспіваний у піснях, думах, легендах. Серед рослинних символів України — калина, чорнобривці, тополя, верба. Промовистими для кожного українця є слова «козак», «кобзар», «чумак», «хлібороб». Пам’ятки архітектури теж можуть бути символами. Пригадаймо єгипетські піраміди, Велику китайську стіну, Ейфелеву вежу. Для україн­ ців національними архітектурними символами є Софійський собор, Золо­ ті ворота, Києво-Печерська лавра. Національними символами також можуть виступати легендарні чи реальні історичні постаті. Одразу в пам’яті зринають імена Кия, Щека, Хорива та Либеді, князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого. При­ гадуємо ми й славних козацьких отаманів: Байду-Вишневецького, Богда­ на Хмельницького, Івана Мазепу. А хіба можна оминути увагою наших духовних провідників: Григо­ рія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка?! Без цих постатей не було б національної пам’яті українського народу. Вони — наші світочі, наша гордість. 169 слів 3 Інтернет-джеред 2. Національні символи «Людина хороша, коли на себе схожа», — кажуть у народі. Кожна нація намагається виявити свою сутність у національних символах. Гер­ бом України є тризуб, а прапор складають два кольори: жовтий і синій. Який же зміст, яка історія в цих символах? Зображення тризуба з’явилося дуже давно: його розрізняють ще на монетах київських князів. Ось лише деякі версії походження цьбго знака: скіфський або візантійський скіпетр, корона, голуб Святого Духа, якір, лук і стріла, шолом, сокира. 4
  • 2. У Київській Русі тризуб зображали, вносячи в його форму націона­ льні елементи, але зберігаючи незмінною основу. Яке минуле українського прапора? Синій і жовтий кольори ми ба­ чимо на знаменах українських козаків, у козацькому й гайдамацькому одязі. Краю, де зародилась хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті барви. Золотаві хлібні лдни і блакитне над ними небо, синя дніп­ ровська або морська вода і жовтий пісок — усе це зроду-звіку складало краєвид України. Око українця милували жовті квіти горицвіту й соняш­ ника, голубі пелюстки цикорію, барвінку й волошки. Жовте уособлює вогонь, а синє — холод; це два полюси буття, два кінці осі, навколо якої буття обертається. 169 слів За В. Супруненком 3. З чого починається любов до отчого краю?.. Звідки й коли приходить любов до рідної землі? Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками, а над нею зрід­ ка прокочується бджолиний звук. Ген по згірку причаївся темно-зелений гайок, а самий верх згірка віль­ ний од дерев, там, либонь, щось було засіяно, а тепер скошено. Стерня ясна, свіжа, немов ще чистішою здається вона від синього неба, що при­ хилилось до неї. Соняшники — мов кулі жовтого вогню, їхнім полум’ям просякнуто зараз повітря, вони повертають людські голови до себе й примушують думати про них. Соняшники горять на подвір’ях, за огорожами, вони повиходили до дороги й тут ростуть на вільному місці, й, дивлячись на них, хочеш усміхнутись, ловиш себе на тому, що зласкавів і здобрів без­ причинно. Ти любиш тут кожен соняшник, тобі все воно дороге, рідне, тобі во­ но наймиліше, — звідки й коли прийшла до тебе ця любов і залишилась у тобі вогнеликим соняшником? Звідки ця любов, ця ніжність, ця несамовитість? Коли, здається, ви­ риваючи на грядці чорнобривець, вириваєш не квітку, а власне серце з грудей, та й так і несеш його, закривавлене, у руці... 166 слів За Є. Гуцалом 5
  • 3. 4. Наші давні й добрі символи Берегиня, обереги — наші давні й добрі символи. їхнє генетичне ко­ ріння сягає глибини століть. Може, думаю собі, маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу істо­ рію і родовідну пам’ять, волелюбний дух. Виряджаючи чоловіків та синів у нелегкі походи проти чужинських набігів, матері, дружини й кохані дарували їм на пам’ять ці непересічні амулети — рушники з оберегами, аби живими верталися до рідної домівки. У традиційному вкраїнському рукодільництві, зокрема у вишивці та ткацтві, присутні два найосновніші символи, що прийшли ще з язичесь­ ких часів, — обереги й древо життя. Той і той рівнозначно утверджував цілком конкретні реалії — охорону й продовження родинного вогнища. Якщо обереги знайшли своє постійне місце на рушниках, то символізова­ ний малюнок древа життя утрадиційнився переважно на тканих виробах, зокрема рядюжках та ряпчунах, а пізніше и килимах. Щоправда, у давні­ ші часи силуети оберегів та древа життя наносилися шляхом різьблення і стилізованих рисунків також на керамічних виробах, дерев’яної різьби — на статуетках, лиштвах, фронтонах, віконницях, воротях, кроквах, коми­ нах тощо. Давня символіка, на думку багатьох сучасних дослідників, за­ фіксувала чимало цікавих художніх елементів. 170 слів За В. Скуратівським 5. Вінок У багатьох народів вінок вважають оберегом. Він є символом жіно­ чого начала, дівування і цнотливості. Вінок — знак життя, долі, доскона­ лості, перемоги життя. Звичай плести вінки навесні поширений із давніх-давен у багатьох народів світу. Вінки вдягали дівчата, ними прикрашали на свята родючо­ сті худобу, їх клали на могили родичів. Вінок із безліччю квітів в уявлен­ нях давніх греків мав Зефір — бог західного вітру. Цей вінок символізу­ вав життєдайну силу вітру. В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає дівчину від лихого ока, від нечистої сили. Іноді між квітами в нього вплітали часник, любисток і п о л и н : в ід ц ь о г о зела чимдуж утікала всяка нечисть. Вінок — символ дівоцтва. Майже по всій Україні поширений обряд у купальську ніч ворожити з вінками на долю. Кожна дівчина плете вінок, 6
  • 4. пускає його на воду й стежить: куди він попливе, з того краю треба ви­ глядати нареченого. Весільний вінок — це оберіг особливий. Його плетуть дружки на ді- вич-вечорі, як правило, з калини й барвінку. Це останній у житті вінок для молодої, адже заміжня жінка носить на голові вже іншу ознаку свого соціального стану — очіпок, хустку або намітку. 170 слів За Я. Музиченко 6. Хліб на столі В усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки, коли він зникав, — неодмінно приходило лихо. Тяжко діставався хліб насущний у давнину. Може, тому в народі ставилися до нього з такою пошаною, яку передавали дітям і внукам. Хліб завжди був мірилом духовних, моральних і матеріальних цінностей. Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присутності, освятімося його терпким запахом, віддаймо пошанівок тим, хто зростив, виколосив і розмолов мучицю, рукам, котрі подарували духмяні паляни­ ці. Хай завжди він лежатиме в хаті, прикритий вишитим рушником, сві­ жий та святий, і найпершою молитвою нашої духовності воздається хвала хлібові. Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на - нашому столі, щоб не глевковів і не черствів, бо, як мовлять народні вус­ та, коли черствіє хліб, то і душі черствіють, а відтак, якщо черствіють душі — неодмінно зачерствіє хліб — наша совість. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим голосом, нашою молитовністю, не на сьогодні й не на завтра — крізь усе життя... 170 слів За В. Скуратівським 7. Яйце-райце Ще за язичництва яйце вважалося священним і було оповите таєм­ ницями. Від тих прадавніх вірувань беруть початок чудові українські писанки, які за технікою виконання поділяють на крашанки, мальованки, дряпанки. Найдавніші писанки — керамічні, з майоліковим жовто- зеленим орнаментом «сосонкою», знаком вічнозеленої травички, — зна­ ходять у скарбах Київської Русі. Усі малюнки на писанках — таємничі символи, пов’язані з уявленнями наших предків про закони Всесвіту, 7
  • 5. магічними хліборобськими обрядами. Якщо за язичництва писанки пов’язували зі святом весни, то за християнства вони стали символом Великодня. Саме на Великдень розписують писанки. А після освячення в церкві їх дарують одне одному, обмінюючись ними зі словами «Христос воскрес» — «Воістину воскрес». Дарувати писанку на Великдень означає бажати щастя, здоров’я, добробуту. Як символ зародження нового життя яйце присутнє майже в усіх весняних обрядах, іграх. Покотити яйце по землі означало присвятити його Сонцю... Українська писанка так само, як гаптування, ткацтво, гончарство, різьбярство, є невичерпним джерелом нових шедеврів народного мистец­ тва. Як оберег і як спомин про рідну домівку брали їх із собою ті, хто від’їздив свого часу з України в пошуках кращої долі до інших країв. 170 слів З Інтернет-джерел 8. Український рушник Український рушник! Як багато промовляє до нас це слово, яке воно рідне і миле нам! Скільки зворушливих спогадів та образів з народного родинного життя пов’язано з рушником! Чи можна знайти в нас в Україні — в минулому та й нині — більш опоетизовану і популярну мистецько- побутову реліквію? Хіба що наша українська чарівна пісня. Власне руш­ ник — це та ж сама задушевна пісня чи дума, заспівана розмаїтими засо­ бами ткання, вишивання, безмежно-буйною фантазією орнаменту, в який наш народ вклав свою поетичну душу. Здавна в родинному житті українців рушник відіграє першорядну традиційно-ритуальну та мистецько-декоративну роль. Як ужиткова річ він завжди був під рукою — тож від слова «рука» й пішла назва «рушник». За кількістю рушників визначався рівень побуто­ вої культури народу. Рушники побутові були менше і бідніше декоровані, виткані з грубішого полотна, словом, були скромніші й менш вибагливі, але не позбавлені мистецької вартості. Як ритуальну реліквію рушник використовували майже в усіх тра­ диційних обрядах. Родини і хрестини, заручини і весілля, проводи в доро­ гу та зустріч бажаних гостей без рушника ніде не обходилися. Навіть труну спускали в могилу на рушниках. 1 70 слів 3 Інт ернет -дж ерел
  • 6. 9. Калина Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас — верба й калина. У народі кажуть: «Без Верби й калини нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував калину, оспівав у піснях. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Не було хати, біля якої не кущувала б калина. Як забіліють квіти, дівча­ та ними коси прикрашають. А вже коли достигали, їх вішали попід стрі­ хою. У народній медицині, очевидно, не було помічніших ліків од засту­ ди, ніж калиновий чай. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої. Кущ калини біля материної хати. Це не лише окраса, а й глибокий символ. Це наш духовний світ, наша спадщина. Кущ калини опредметнює і красу, і духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не посадив на об
  • We Need Your Support
    Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

    Thanks to everyone for your continued support.

    No, Thanks